Цукровий буряк вельми вимогливий до якості грунту і погано росте при кислих значеннях pH. Краще підходять легко-і среднесуглінкові грунти з pH 6,2-7,5. Якщо кислотність нижче 6,5 одиниць, то потрібно провести вапнування грунту або внесення дефекату. Щоб знизити кількість бур'янів дефекат вносять під культуру попередника.
Процес вапнування може призводити до хімічної іммобілізації різних мікроелементів, особливо бору, що не просто знизить урожай цукрового буряка, а й може спровокувати розвиток гнилі.
На грунтах легкого гранулометричного складу допустимі значення pH становлять 5,6 - 5,8, але потрібно підвищення буферних властивостей, за рахунок внесення органічних і фосфорних добрив.
Буряк погано росте на ділянках, де глибина залягання грунтових вод менше 60 см. Надлишкова волога пригнічує ріст коренеплодів і є причиною їх загнивання.
Для формування 1 т врожаю буряк забирає з грунту:
Вищенаведені значення можуть змінюватися в залежності від дози внесених добрив, стану грунту, погодних умов. В цілому, буряк це каліефіл, тому на грунтах бідних цим елементом урожай сильно залежить від внесення калію. На грунтах з великим вмістом натрію потреба в калії менше, так як рослина активно засвоює натрій, який теж може вноситися як добриво.
Як органічне добриво можна використовувати бадилля цукрового буряка - 30-50т/га, що еквівалентно застосуванню 30т/га гною.
Потенціал всього врожаю дуже сильно залежить від наявності необхідних поживних речовин на початковому етапі зростання (4-6 пар листків), коли відбувається закладка кілець вторинного камбію. Збільшення маси коренеплоду можливо за рахунок набору поживних речовин клітинами паренхіми, які знаходяться між кільцями клітин, що проводять рідину. За дефіциту вологи або поживних речовин кількість і розмір цих кілець знижується, що в подальшому вже не може бути компенсовано внесенням добрив. Щоб кількість камбіальних кілець була максимально можливою, на початковому етапі буряк повинен отримати достатню кількість азоту.
На етапі накопичення цукру важливо правильно підібрати баланс азоту, фосфору і калію. Надлишок азотних добрив може призвести до зниження вмісту цукру в коренеплодах.
Важливо розуміти, що завдання аграрія не просто виростити якомога більшу масу коренеплодів. Продуктивність цукрового буряка визначається кількістю цукру, який вдалося отримати з маси корнеплодів. Якщо рослини накопичили багато солей натрію і калію вихід цукру може бути знижений.
Внесення добрив на початковому етапі зростання (20 днів після появи сходів) краще проводити стрічковим методом. Достатня кількість поживних речовин на цьому етапі не тільки покращує ріст, але і підвищує стійкість до різних захворювань, несприятливих погодних умов. Зазвичай для цього в грунт вносять суперфосфат (до 30 кг/га) або комбіновані добрива.
Сходи буряка можуть відреагувати на появу надлишків мінеральних добрив уповільненням зростання, особливо при нестачі вологи. Тому важливо вносити невеликі дози, які нададуть мінімальний вплив на загальну концентрацію ґрунтового розчину.
Загальний алгоритм вибору добрива для буряків виглядає так:
Ознаки нестачі у цукрових буряків:
Гній можна вносити як під сам буряк, так і під попередників по сівозмінами. Краще використовувати напівперепрілий гній, в середній дозі 20-40т/га. Не рекомендується використовувати свіжий, так як він викликає розгалуження і порушення форми коренеплодів, що знижує врожай. Крім того, свіжий гній погіршує засвоєння азоту буряком і посилює ріст бур'янів, тому краще використовувати його тільки для попередників по сівозмінами.
За впливом на приріст врожаю, внесення напівперепрілого гною в дозі 20 т/га аналогічно внесенню азоту, фосфору і калію в дозах 60 кг/га. Рекомендується додавати до гною азотні добрива на сірих лісових ґрунтах і чорноземах, оскільки азот з гною засвоюється погано.
Щоб поліпшити засвоєння поживних речовин буряком гній і мінеральні добрива вносяться восени під глибоку оранку. В такому випадку вони знаходяться в зоні гарантованого зволоження і добре засвоюються кореневою системою, яка у буряка проникає вглиб на 2,5 м і на 1 м в ширину від місця зростання.
Найчастіше основні мінерали використовуються в дозах:
Вищенаведені дози зазвичай дають максимальну окупність в результаті приросту врожаю коренеплодів. Часто використовується натрієва селітра, яка постачає буряк відразу двома елементами - натрієм і азотом. Якщо як джерело азоту використовується аміак або безводний аміак, то вносити його потрібно восени, при безвідвальному розпушуванні зябу, коли температура грунту стала нижче 10°. В цьому випадку азот фіксується у вигляді амонію і не піддається нітрифікації завдяки низькій активності ґрунтових бактерій.
На етапі зростання зеленої маси як джерело азоту використовується карбамід, який можна вносити на листя (позакореневе підживлення). Найкраще для цього підходить хмарна погода, коли температура не перевищує 20°, і грунт вологий. Карбамід може бути використаний спільно з пестицидами. Звичайна концентрація - 6% й розчин, та щоб знизити ймовірність опіків можна в розчин додати 5% й розчин сульфату магнію. Молоде листя зазвичай краще переносять таку обробку, якщо температура низька і немає сонця, то можна збільшити концентрацію до 10%.
Недолік калію негативно впливає на врожайність, його можна очікувати на грунтах легкого гранулометричного складу. Не рекомендується вносити більше 300кг/га K2O, так як це може призвести до зниження видобутку цукру з даного врожаю. При використанні високих доз калійних добрив важливо, щоб рослині вистачило інших елементів - фосфору й азоту.
Недостатнім для буряка рівнем магнію в грунті є 50 мг/кг і менше. В цьому випадку потрібно внести до 70 кг/га MgO. При нестачі кальцію коренева система слабшає, листя забарвлюється смужками, між жилками листя біліють. Для профілактики нестачі кальцію використовують кальцієву селітру, для позакореневого внесення застосовують хелат кальцію.
На відміну від пестицидів, внесення мікроелементів підвищує імунітет рослин і їх стійкість до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища.
Цинкові препарати підвищують стійкість до коренеїду.
Препарати бора - до гнилі серцевини коренеплоду, фомозу та борошнистої роси.
Підвищують стійкість до борошнистої роси обидва перерахованих вище, магній і мідь. Найбільша ефективність мікроелементів відзначається при адекватної кількості макроелементів (N, P, K).
Для зниження витрат на мікроелементи потрібно закладати бадилля в грунт, таким чином, можна повернути 40% міді, 15% марганцю і 27% цинку. Одночасно, слід пам'ятати, що ліквідувати токсичні ефекти від надлишку мікроелементів складніше, ніж їх недолік, тому вносити «з запасом» не варто.
З усіх мікроелементів, за впливом на врожай і цукристість плодів першим потрібно виділити бор. Періоди зростання 4-6 і 8-10 листків критичні з цього мінералу. При його недоліку листя скручуються, чорніють і загнивають. Можливі проблеми з коренеплодами: відмирання верхньої частини, гниль серцевини, дуплистість коренеплодів. Бор відповідає за використання кальцію рослинами, тому дуже важливий для захисту від гнилі. Бор можна вносити у вигляді 2-3 позакореневих підживлень в тому випадку, якщо в грунті менше ніж 0,2мг/кг рухомих сполук бору. При вираженому недоліку бору він вноситься в дозі 2кг/га навесні разом з КАС.
Критичним періодом в харчуванні марганцем є фаза 8-12 листків. Він збільшує не тільки вагу врожаю коренеплодів, а й вміст цукру в них. Можна очікувати недолік марганцю на грунтах з нейтральною і лужною реакцією. Заважають його засвоєнню низька вологість повітря, грунту, похмура погода і високі дози мінеральних добрив.
Ознаки нестачі марганцю:
Рекомендується проводити позакореневе живлення марганцевими добривами в фазу 4-8 листків, для чого використовують хелатні розчини або сульфат марганцю в дозі 300 л/га 0,1% р-р.
Вплив міді на ріст і урожай цукрових буряків:
Часто потрібно використовувати мідні добрива на дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах. Очікувати недолік міді можна після:
Мідь вносять у вигляді хелатів або сульфатів, в одному баку спільно з КАС.
Цинк, подібно міді підвищує стійкість до посухи, високої температурі, різних інфекційних збудників. Недолік цинку можна очікувати після:
Рекомендується проводити позакореневе підживлення 0,1% р-ром сульфату цинку або його хелатами перед змиканням листків в міжряддях.
Окремо стоять посіви цукрових буряків, які засіяні пізно навесні і опинилися в умовах низьких температур, посухи або гербицидного стресу. Навіть при наявності достатньої кількості поживних речовин в грунті такі посіви потребують позакореневого підживлення мікроелементами, які можна внести разом з гербіцидами в фазу 4-6 листків. Наступну підгодівлю рекомендується проводити через 1-1,5 місяці.
Під час засухи і на сильно вапнованих грунтах за місяць до збору врожаю проводять третю підгодівлю бором (200-300г/га).
