Льон-довгунець є цінною технічною культурою. Лляне волокно перевершує по міцності бавовняне, вовняне і джутове. Тканина з льону відрізняється високою міцністю, довговічністю і стійкістю до гниття.
Вегетаційний період у льону-довгунця складає 70-80 діб. Коренева система слабо розвинена і не дуже активно витягує поживні речовини з грунту. Для його вирощування важливо щоб:
Для формування 1 т соломки з гектара грунту льон забере:
Найсприятливіші умови для свого зростання льон знаходить на дерново-підзолистих легкосуглинистих і супіщаних грунтах при pH 5,5-6,0. При значенні кислотності грунту більше 6 одиниць часто уражається кальцієвим хлорозом. При значенні рН 5,7-5,8 можна застосувати калійні добрива, які знижують ефект надлишку кальцію. Не рекомендується використовувати вапнування на полях, де в майбутньій сівозміні планується висів льону-довгунця.
В процесі зростання, відзначається кілька критичних періодів по дефіциту поживних речовин:
Достатня кількість фосфору і калію підвищує опірність до вилягання і грибкової інфекції, а також, прискорює дозрівання льону. До початку фази бутонізації льон засвоює 50% всього азоту і фосфору, 70% калію. За перші 10 діб швидкого зростання половина цієї кількості буде засвоєна.
При нестачі азоту льон-довгунець буде:
Як наслідок, буде менше вихід як соломки, так і насіння.
Надлишок азоту теж шкідливий для врожаю льону, оскільки викликає надмірний ріст листя, як наслідок - затінення стебел і їх швидке подовження. Рослини стають більш уразливі до вилягання та ураження різною інфекцією. Дозрівання затримується, зменшується вихід волокна, знижується його якість. Таким чином, важливо точно витримувати співвідношення доз азоту, фосфору і калію при внесенні азотних добрив.
Найактивніше засвоєння фосфору відзначається в фази «ялинки» і бутонізації. Початковий етап зростання - від моменту появи сходів до появи 5-6 пар листка. Як і у багатьох зернових, недолік доступних фосфорних сполук на початковому етапі зростання критичний для загального розвитку, а в разі з льоном - для розвитку в стеблах елементарних волокон.
Відповідно, правильно підібрана доза фосфорних добрив прискорює дозрівання врожаю і підвищує кількість як соломки, так і насіння.
Недолік калію на початковому етапі росту негативно впливає на загальну врожайність. Ознаки дефіциту калію:
При правильно підібраній дозі калію, листя у льону живуть довше, якість волокна вище. Рослини більш стійкі до вилягання.
Як правило, гній як добриво для підгодівлі льону не використовується, оскільки посилює ріст бур'янів. Крім того, чисто технологічно немає можливості внести таке добриво рівномірно по всій площі, що призведе до нерівномірного дозрівання і створить проблеми при збиранні врожаю.
Якщо і вносять гній, то під культуру попередника (частіше картопля) в дозі 30-50 т/га. Безпосередньо перед посівом льону можна внести сухий пташиний послід в дозі 6-8 ц/га. На грунтах легкого гранулометричного складу хороший приріст врожаю дає використання зеленого добрива. Наприклад, використовується люпин, який слід зорати в землю в фазу сизих бобів. Також, можна використовувати капустяні культури (гірчицю білу, редьку) як культуру попередник льону, якщо перед цим поле було під зерновими.
Орієнтуватися можна на таке співвідношення внесених мінералів:
При внесенні в такій пропорції можна очікувати приріст врожайності від 3 до 8 ц/га. Перевищувати їх не рекомендується, оскільки під час посухи це викличе уповільнення зростання, а при надлишку вологи льону загрожує полягання.
Максимальна доза азоту, яку можна застосовувати після не бобових попередників в сівозміні 40 кг/га. Після зернобобових, просапних та багаторічних трав доза повинна бути не вище 20-25 кг/га.
На грунтах з достатнім вмістом азоту рекомендується співвідношення 1:3:4 (азот : фосфор : калій). При низькому вмісті азоту в ґрунті, співвідношення можна зрушити до співвідношення 1:2:2.
Фосфорні і калійні добрива зазвичай вносять під зяблеву обробку грунту, азот - під час передпосівної культивації. На грунтах легкого гранулометричного складу можна застосовувати повне добриво під час передпосівної культивації. Для льону слід вибирати калійні добрива без хлору.
Безпосередньо під час посіву вносять 10-15 кг/га фосфорних добрив. Якщо до посіву азот не вносився, в фазу «ялинки» можна підгодувати льон-довгунець азотними добривами.
Першими по значимості для льону слід зазначити бор і цинк. Після вапнування ґрунту вони переходять в важкорозчинні сполуки, а рослина уражається кальцієвим хлорозом, що знижує врожай.
Для підгодівлі льону-довгунця мікроелементами застосовують позакореневе внесення спільно з гербіцидами в фазу «ялинки».
Ще один варіант підживлення мікроелементами це передпосівна обробка насіння сумішшю (кг/т):
Якщо рН грунту понад 5,5 одиниць, то потрібно використовувати підгодівлю борними добривами в дозі 0,5 кг/га діючої речовини.
З моменту появи сходів і до фази «ялинки» (при висоті 5-6 см) посіви льону-довгунця бажано підгодувати бором (100-200 г/га) і цинком (200-300 г/га). Можна об'єднати цю підгодівлю з обробкою проти лляної блішки. Позакореневе підживлення даними мінералами обов'язкове при рН 5,7-5,9, це дозволяє захистити рослини від надмірного надходження кальцію і запобігти розвитку кальцієвого хлороза.
Якщо рН 6,0-6,2 то калійні добрива вносять в дозі 150-180 кг/г, що повинно захистити від впливу кальцію в грунті і знизити його надходження в рослини. Зазвичай, калій поділяють на дві рівні частини і вносять позакореневим способом - першу частину в фазу «ялинки», а другу через тиждень.
