Тривалість вегетаційного циклу у ярого ріпаку 90-120 діб, озимого: 60-80 восени і 90-110 діб навесні, після виходу із зимового сну. Для отримання хорошого врожаю ріпаку потрібні достатні дози поживних речовин і pH в межах 6,2 - 7,0. При pH більше 6,5 знижується пошкодження ріпаку капустяної килою, але рослини гірше ростуть через нестачу мікроелементів. Ріпак формує потужну кореневу систему, проте погано реагує на надмірно ущільнений грунт.
| На одну тонну насіння забирає з грунту | % повернення в грунт з пожнивними залишками | |
| Азот | 56-60 кг | 60% |
| Фосфор | 20-25 кг | 36% |
| Калій | 40-50 кг | 71% |
Тобто, ріпак забирає більше поживних речовин з грунту, ніж зернові культури, особливо це стосується фосфору. Добре реагує на післядію органічних добрив, які були внесені під попередника. Повна доза фосфорних і калійних добрив для ріпаку повинна бути внесена після збирання попередника під основний обробіток.
Три критичних періоду зростання ріпаку
Ріпак найкраще реагує на азотні добрива. Зазвичай, азот вноситься під час передпосівної культивації в дозі 100-120 кг/га. На грунтах легкого гранулометричного складу і при достатній кількості вологи для більш раціонального витрачання добрив дозу ділять на два прийоми внесення: до початку посіву 50-60 кг/га і інше у вигляді підгодівлі в фазу 4-6 листків.
Осінній період для зимового ріпаку є важливим етапом підготовки до зимівлі. За період осіннього зростання засвоюється 25% від всього азоту. Ще 35% буде засвоєно в період відновлення вегетації, 30% на початку фази цвітіння і решта 10% в кінці цвітіння. Споживання азоту з грунту восени становить 60-80 кг/га. Для оптимального розвитку ріпаку дозу осіннього добрива визначають, як різницю між потребою рослини і залишками в грунті.
Якщо середнє значення азотних залишків в грунті 30-40 кг/га, то восени необхідно внести не менше 40 кг/га азотних добрив. Зазвичай, цього достатньо, щоб ріпак вийшов в зимівлю вже підготовленими. Ознаки готовності ріпаку до зимівлі:
Існує приблизна формула розрахунку очікуваної врожайності за результатами огляду рослин восени (перед початком зимівлі):
Очікуваний урожай (ц/га) = 0,1 * (к-ть листів на рослині + 1) * к-ть рослин на 1 м².
Не рекомендується підгодовувати азотом ріпак пізніше фази 4-5 листків восени, так як в такому випадку підвищується вміст води в тканинах рослин і знижується стійкість до низьких температур. У разі, якщо не було передпосівного внесення азотних добрив і з'явилися ознаки дефіциту азоту, потрібно до жовтня внести 20-30 кг/га цих добрив. Запідозрити недолік азоту можна за такими ознаками: після проростання листя світло-зеленого кольору, темп зростання нижче звичайного, окремі листя червоніють або жовтіють. Можливий такий варіант підживлення як позакореневе внесення 8-10% розчину карбаміду.
Вважається, що майбутній урожай на 70% залежить від харчування і розвитку рослин саме в осінній період до моменту входження в зимову сплячку. Рослина переходить в режим зимівлі після того, як 5 діб поспіль тримається температура не вище 2°.
Дана культура більш вимоглива до наявності фосфору в ґрунті ніж зернові культури. Найінтенсивніше він поглинає фосфор в період між формуванням стебла і цвітінням (2-3 кг/га на добу). Цей мінерал важливий для:
Ріпак може мобілізувати грунтовий фосфор з важкорозчинних сполук, під нього можна використовувати всі форми фосфорних добрив. Рекомендована доза 60-90 кг/га.
Восени ріпак засвоює до 30% всього калію, який йому буде необхідний для росту. Причому більша його частина йде саме для формування запасу, а не на формування сухої маси. Даний елемент важливий для синтезу достатньої кількості вуглеводів, які підвищують холодостійкість рослини і тому потрібні для зимівлі. Більший вміст вуглеводів в тканинах рослини підсилює всмоктувальну здатність кореневої системи.
Вплив калію на ріст ріпаку:
Оскільки магній є обов'язковим компонентом хлорофілу і ряду ферментів, то його дефіцит знижує врожай. Восени цей метал дуже важливий для транспортування цукрів з листя в корені, без чого неможливе формування кореневої системи. При достатній кількості магнію в зернах підвищується вміст олії.
Ознакою нестачі магнію є мармуровість листя (жилковатий хлороз). Старе листя стає жовтим між жилками, у деяких сортів - червоними. На краях листя з'являються коричневі або фіолетові плями. Найчастіше очікувати дефіцит магнію можна на піщаних і кислих грунтах.
Пошкоджені зимівлею рослини ріпаку швидко відновлюються після підгодівлі 5%-м розчином сульфату магнію. Навіть при низьких температурах він швидко проникає в клітини рослин, не пошкоджує тканини, покращує засвоєння сірки.
Потреба ріпаку в сірці вище ніж у зернових і становить 10-15 кг/га. При нестачі сірки:
Найвища потреба в сірці відзначається у ріпаку в період від початку формування стебла до зав'язування стручків. Ознаки нестачі сірки схожі з дефіцитом азоту. У рослин починається хлороз (колір листя може стати світло-зелений, світло-жовтий, червоний), з'являється фарбування жилок, листя деформуються, приймаючи форму ложки. Далі зазначається затримка росту рослини в цілому і деформація стручків. Знижується і врожайність. Найчастіше таке можна очікувати на грунтах легкого гранулометричного складу або з низьким вмістом гумусу.
Залежно від поточної кількості в грунті, сірчані добрива можна вносити під основний обробіток в дозі 30-80 кг/га. Слід враховувати, що надлишок сірки може привести до підвищеного вмісту глюкозіналатов в насінні. Тому рекомендується використовувати дозу сірки, яка становить 25% від внесеного азоту. Якщо використовуються органічні добрива, то сірки вистачить і 20 кг/га. Для ріпаку та капустяних культур можна використовувати сульфат амонію як джерело сірки.
Позакореневий метод внесення сірки використовують тільки при гострому дефіциті і до початку цвітіння.
При врожайності 3 т/га ріпак вилучає з грунту:
На ділянках, де проводилося вапнування грунту молібден не застосовують.
Дуже важливо, щоб була достатня кількість бору на етапах активного росту стебла і пагонів, а також, на початку цвітіння для зниження опадання квіток. Підживлення бором можна проводити одночасно з використанням інсектицидів. Рекомендована доза внесення - 200-400 г/га. Не рекомендується вносити більше 3 кг/га, оскільки це може знизити врожай наступної сівозміни.
Якщо бору не вистачає вже після формування розетки, відзначається затримка цвітіння, листя по краях скорочення, зморщені. На старих листках з'являються плями червоного і червоно-фіолетового кольору. Якщо є квіти, то рослина немов уражена квіткоїдом. Стручки формуються нерівномірно, насіння менше, ніж зазвичай, понижена вага кожного окремого насіння.
Позакореневий метод внесення бору використовують при симптомах гострої недостатності, зазвичай - в фази розетки, бутонізації та восени, перед переходом в режим спокою. Хороший результат дає позакореневе підживлення борною кислотою в фазу зелених стручків.
Марганець потрібен ріпаку для проведення процесу відновлення нітратів, а також, у фотосинтезі і синтезі білків. Ознаки нестачі:
Очікувати дефіцит марганцю можна:
Хороші результати дає позакореневе внесення марганцю в фазу великого бутона.
Аграрій може очікувати брак молібдену у ріпаку на кислих грунтах (рН менше 5,5), особливо, після внесення високих доз нітратних добрив. Ознаки нестачі молібдену - некротичні плями на листі і далі по краях листових пластин. Далі листя в'януть, стають ложкоподібної форми. Квіток у такому випадку утворюється менше.
Для профілактики дефіциту насіння обробляють молибдатом амонію, при гострій нестачі цього елемента проводять позакореневе підживлення 0,1%-м розчином (100 г/га).
Можна очікувати недолік міді на грунтах легкого гранулометричного складу і після вапнування.
Недолік цинку може бути під час посухи і на нейтральних грунтах. Цинк найкраще ввести у вигляді хелатів спільно з пестицидами.
