Графство Шропшир порадувало прихильників автоматизації сільгосп операцій. Місцеві співробітники сфери IT продемонстрували перший урожай, отриманий виключно в результаті праці роботів.
Вчені отримали державне джерело фінансування, та неодмінною умовою для проведення експерименту «Hands-Free Hectare» стало повна відсутність людей безпосередньо на полі весь період обробки.
Завдяки цьому і ентузіазму учасників і вдалося домогтися того, що вперше вдалося передоручити всі дії, пов'язані з обробкою землі машинам. Посадка насіння, догляд за землею, моніторинг (без якого дії були б неможливі) і процес збору врожаю були виконані без застосування ручної праці. Роль людини обмежилася тільки доглядом за роботами.
Для виконання даних операцій потрібні були такі пристрої:
Одна з важливих проблем сучасного сільського господарства це значна вага застосовуваної техніки, що призводить до надмірного ущільнення грунту при його обробці. Це можна пояснити – важкий трактор з потужним двигуном корисний своєю продуктивністю, що важливо при великих площах сільськогосподарських угідь.
Одна з цілей експерименту «Hands-Free Hectare» була спроба виконання всіх операцій обробки землі технікою з малою вагою. Компенсувати деяку втрату продуктивності в порівнянні з важкою технікою повинна автоматизація процесу. Робот-сівалка або робот-обприскувач повинен працювати без прив'язки до часу доби і перерв.
Економічно даний проект виявився збитковим – керівник заявив, що це був « найдорожчий гектар» з ячменем. Але першопрохідникам завжди важко і цінність даної події швидше в оцінці можливості як такої. Наприклад, виявилося, що візуальна оцінка виключно за допомогою фото- відеофіксації, проведена дроном, менш зручна, ніж традиційний огляд поля на місці. Потрібна була деяка корекція методу.
Застосування трактора з малою вагою теж спричиняє проблеми – зниження ваги досягнуто за рахунок установки тільки того обладнання, яке використовується для даної землеобробної операції. Тому для зміни роду діяльності від висадки насіння до внесення ЗЗР довелося переобладнати його, що зайняло більше часу, ніж очікувалося.
Ще однією проблемою виявилося управління роботом-трактором під час всіх операцій. Навіть установка на нього декількох камер і GPS датчика, не дозволила повністю рівно обробляти поле – доріжки посіву виявилися кривими, з пропусками. Такі ж труднощі виникали і при внесенні ЗЗР.
Всупереч існуючій думці, що роботизация взагалі позбавить людей роботи, експеримент показує, що «зовсім без роботи» ніхто не залишиться. Якщо основні дії, пов'язані з обробкою землі, будуть виконуватися роботами, то все одно хтось повинен буде їх ремонтувати, переобладнати і контролювати якість роботи. І чим далі в майбутнє, тим більше високотехнологічною буде така галузь, як сільське господарство, тим вище будуть вимоги до підготовки її фахівців.
